Possessivartikel

Regel

Possessivartikel zeigen, wem etwas gehört: mein Buch, deine Tasche, unser Haus. Sie stehen vor dem Nomen – genau dort, wo sonst ein Artikel steht. Jeder Possessivartikel hat zwei Teile: Der Anfang (mein-, dein-, sein-, ihr- …) zeigt den Besitzer. Die Endung (-e, -en, -em …) zeigt Kasus, Genus und Numerus des Nomens.

🇺🇦 Українською Присвійний артикль (його ще називають присвійним займенником) відповідає українським словам мій, твій, його, її, наш, ваш, їхній. Він стоїть перед іменником замість der/die/das чи ein/eine. У кожної форми дві частини, і кожна відповідає на своє питання: початок — хто власник (я → mein-, ти → dein-, він → sein-…), закінчення — у якому відмінку, роді й числі стоїть іменник після нього. Українською «мій/моя/моє/мої» теж змінюється за іменником, тож принцип знайомий. Але його, її, їхній в українській не змінюються, а німецькі sein-, ihr- отримують закінчення так само, як mein-: з його сестрою = mit seiner Schwester.

Formen im Nominativ

Besitzer	maskulin (der Hund)	feminin (die Katze)	neutral (das Pferd)	Plural (die Tiere)
ich	mein	meine	mein	meine
du	dein	deine	dein	deine
er	sein	seine	sein	seine
sie	ihr	ihre	ihr	ihre
es	sein	seine	sein	seine
wir	unser	unsere	unser	unsere
ihr	euer	eure	euer	eure
sie (Pl.)	ihr	ihre	ihr	ihre
Sie	Ihr	Ihre	Ihr	Ihre

Das ist mein Hund. Und das ist meine Katze.

Wo ist dein Heft? – Mein Heft liegt auf dem Tisch.

Wir lieben unsere Schule. Unser Lehrer ist super.

Im Nominativ: Maskulinum und Neutrum ohne Endung (mein Hund, mein Pferd), Femininum und Plural mit -e (meine Katze, meine Tiere). Genau wie bei ein und kein.

🇺🇦 Українською У називному відмінку все просто: чоловічий і середній рід — без закінчення, жіночий рід і множина — -e. Це ті самі закінчення, що в ein/eine і kein/keine, тож якщо знаєш «ein Hund, eine Katze», то знаєш і «mein Hund, meine Katze». Порада: вчи присвійні артиклі в парах з особовими займенниками — ich → mein, du → dein, er → sein, sie → ihr, es → sein, wir → unser, ihr → euer, sie → ihr, Sie → Ihr.

Wer ist der Besitzer? sein oder ihr

Besitzer	Anfang	Beispiel
ein Mann, ein Junge (er)	sein-	Das ist Paul. Das ist sein Fahrrad.
ein Kind, ein Baby (es)	sein-	Das Kind sucht seine Mama.
eine Frau, eine Katze (sie)	ihr-	Das ist Lena. Das ist ihr Fahrrad.
mehrere Personen (sie)	ihr-	Paul und Lena zeigen ihr Projekt.

Max besucht seine Oma. – Anna besucht ihren Opa.

Die Katze spielt mit ihrem Ball. – Der Hund spielt mit seinem Ball.

Der Besitzer bestimmt den Anfang: er / es → sein-, sie → ihr-. Das Nomen danach bestimmt die Endung: seine Oma, ihren Opa.

🇺🇦 Українською Найчастіша помилка — обирати sein чи ihr за родом іменника, який стоїть після артикля. Так не можна: початок залежить лише від власника. «Його бабуся» — seine Oma (власник він → sein-, бабуся жіночого роду → -e). «Її дідусь» — ihr Opa (власниця вона → ihr-). Власник середнього роду (das Kind, das Baby, das Mädchen) граматично — es, тому sein-: Das Mädchen sucht seine Tasche; у розмовній мові часто кажуть і ihre, бо думають про дівчинку. Слово ihr- має три значення: її, їхній і (з великої) ваш — це розрізняють за контекстом. Ще одна відмінність: в українській є свій («Він бере свою сумку»), а в німецькій окремого слова немає — ставиш той самий присвійний артикль: Er nimmt seine Tasche. Sie nimmt ihre Tasche. Wir nehmen unsere Taschen.

unser und euer

unser Lehrer – unsere Lehrerin – mit unserem Lehrer

euer Garten – eure Wohnung – in eurem Garten

Habt ihr eure Hausaufgaben gemacht? – Ja, unsere Hausaufgaben sind fertig.

Das -er in unser und euer gehört zum Wort, es ist keine Endung: unser Lehrer, euer Hund. Bei euer fällt das e vor einer Endung weg: eure, euren, eurem, eurer, eures.

🇺🇦 Українською unser (наш) і euer (ваш — коли звертаєшся до кількох людей на «ви», але неофіційно: друзі, однокласники) закінчуються на -er, і це частина самого слова, а не закінчення. Тому «unser Lehrer» — це повна форма без закінчення, як «mein Lehrer». Справжнє закінчення додається вже після -er: unsere, unserem. У слові euer перед закінченням випадає e: не «euere», а eure, не «eueren», а euren (форми з e інколи трапляються, але звучать застаріло). У unser зазвичай нічого не випадає: unsere, unseren; скорочене «unsre» буває в розмовній мові й у віршах — у школі пиши повну форму.

Die Höflichkeitsform: Ihr, Ihre

Frau Weber, ist das Ihr Schlüssel? – Ja, das ist mein Schlüssel.

Herr und Frau Weber, ist das Ihr Auto? – Ja, das ist unser Auto.

Entschuldigung, darf ich Ihren Ausweis sehen?

Ihr- mit großem I = die höfliche Form (Sie). Sie passt für eine Person und für mehrere Personen. ihr- mit kleinem i = der Besitzer ist sie (Singular oder Plural).

🇺🇦 Українською Коли звертаєшся до дорослого на «Ви» (Sie), присвійний артикль — Ihr- з великої літери: Ihr Schlüssel — Ваш ключ. Ця сама форма годиться і для однієї людини (Frau Weber), і для кількох (Herr und Frau Weber). Відповідати треба «від себе»: одна людина скаже mein, пара — unser. Велика літера тут змінює зміст: Ist das Ihr Hund? — Це Ваш собака? Ist das ihr Hund? — Це її (їхній) собака? А от dein і euer пишемо з малої; лише в листах і повідомленнях їх можна писати з великої з пошани: Wie geht es Dir und Deiner Familie? … Dein Tim. (див. тему «Deklination der Personalpronomen»).

Deklination: die Endungen

	maskulin	feminin	neutral	Plural
Nom.	mein Lehrer	meine Schule	mein Heft	meine Bücher
Akk.	meinen Lehrer	meine Schule	mein Heft	meine Bücher
Dat.	meinem Lehrer	meiner Schule	meinem Heft	meinen Büchern
Gen.	meines Lehrers	meiner Schule	meines Heftes	meiner Bücher

Ich rufe meinen Lehrer an. (Akk. m)

Wir sprechen mit unserer Lehrerin. (Dat. f)

Das ist das Heft meines Freundes. (Gen. m)

Lukas spielt mit seinen Freunden Fußball. (Dat. Pl.)

Possessivartikel haben dieselben Endungen wie ein und kein: m. Akk. -en, m./n. Dat. -em, f. Dat./Gen. -er, m./n. Gen. -es. Im Plural wie kein: meine – meine – meinen – meiner.

🇺🇦 Українською Таблицю можна не вчити як нову: це закінчення ein/kein, приставлені до mein-, dein-, sein-… Для множини, де ein немає, дивись на kein: keine Bücher → meine Bücher, mit keinen Büchern → mit meinen Büchern. Корисні «гачки» для пам'яті: у знахідному відмінку змінюється лише чоловічий рід (-en); давальний — це -em (ч. і с. рід), -er (ж. рід), -en (множина); у давальному множини і сам іменник отримує -n (mit meinen Freunden). Родовий відмінок (meines Lehrers) частіше трапляється в письмовій мові; у розмові замість нього кажуть von + Dativ: das Heft von meinem Freund.

Zwei Fragen: Wer besitzt? Welcher Kasus?

Satz	1. Wer ist der Besitzer?	2. Kasus, Genus, Numerus?	Ergebnis
Anna ruft ___ Vater an.	Anna → ihr-	anrufen + Akk., der Vater (m)	ihren Vater
Tom hilft ___ Schwester.	Tom → sein-	helfen + Dat., die Schwester (f)	seiner Schwester
Wir fahren mit ___ Auto.	wir → unser-	mit + Dat., das Auto (n)	unserem Auto
Die Kinder danken ___ Eltern.	die Kinder → ihr-	danken + Dat., Plural	ihren Eltern

Zuerst der Besitzer → der Anfang (mein-, sein-, ihr- …). Dann das Nomen und sein Kasus → die Endung (-e, -en, -em, -er, -es).

🇺🇦 Українською Щоб не помилитися, щоразу став собі два питання й відповідай на них по черзі. Перше: хто власник? Від цього залежить початок слова. Друге: у якому відмінку стоїть іменник і якого він роду та числа? Відмінок підказує дієслово (anrufen, sehen + Akkusativ; helfen, danken + Dativ) або прийменник (mit, bei, zu + Dativ; für, ohne + Akkusativ). Лише після цього додавай закінчення з таблиці. Найважливіше: ці два питання незалежні. У «Tom hilft seiner Schwester» власник — хлопець (sein-), а закінчення -er — через сестру (жіночий рід) у давальному відмінку.

Ohne Nomen: meiner, meine, meins

	maskulin	feminin	neutral	Plural
Nom.	meiner	meine	meins / meines	meine
Akk.	meinen	meine	meins / meines	meine
Dat.	meinem	meiner	meinem	meinen

Ist das dein Rucksack? – Ja, das ist meiner.

Ist das dein Handy? – Nein, das ist nicht meins. Das ist seins.

Mein Stift schreibt nicht. Gibst du mir deinen?

Unser Haus ist neu, eures ist alt.

Steht der Possessivartikel ohne Nomen, bekommt er im Nominativ Maskulinum -er (meiner) und im Nominativ/Akkusativ Neutrum -(e)s (meins, meines). Alle anderen Formen sind wie mit Nomen.

🇺🇦 Українською Коли іменник уже прозвучав і його не хочеться повторювати, присвійне слово стоїть саме: «Це твій рюкзак? — Так, мій». Тоді воно працює як займенник, і в трьох клітинках таблиці, де з іменником закінчення немає, з'являється закінчення, яке показує рід: чоловічий рід називного відмінка — -er (meiner, deiner, seiner, unserer, eurer), середній рід у називному і знахідному — -s або -es (meins / meines, seins, eures). У розмові частіше кажуть коротке meins. Решта форм така сама, як з іменником. Так само поводиться kein: Hast du einen Stift? – Nein, ich habe keinen. Ist hier ein Heft? – Nein, hier ist keins.

Üb. 1

Wem gehört's?

Хто власник? Обери правильний присвійний артикль. Усі іменники тут стоять у називному відмінку (Nominativ).

Üb. 2

Welcher Kasus?

У якому відмінку стоїть кожне словосполучення? Подивись на закінчення присвійного артикля (а в Genitiv — ще й на закінчення іменника) і розклади картки по кошиках.

Üb. 3

Die Formen von euer

Заповни таблицю формами euer (ваш — ви, друзі). Перша клітинка — приклад. Пам'ятай, що буде з e перед закінченням.

	maskulin (der Garten)	feminin (die Schule)	neutral (das Haus)	Plural (die Kinder)
Nom.	euer
Akk.
Dat.
Gen.

Üb. 4

Die richtige Endung

Обери правильну форму. Спершу визнач відмінок: що вимагає дієслово чи прийменник? Потім подумай про рід і число іменника.

1. Am Wochenende besuche ich Oma.

2. Nach der Schule helfe ich Bruder.

3. Kannst du mir bitte Stift leihen?

4. Wir fahren mit Auto nach Berlin.

5. Lisa schreibt Freundin eine Nachricht.

6. Max sucht schon wieder Handy.

7. Die Kinder danken Eltern für das Geschenk.

8. Habt ihr Hausaufgaben schon gemacht?

9. In den Ferien wohne ich bei Tante.

10. Tom ruft heute Abend Freund an.

11. Wir gratulieren Lehrer zum Geburtstag.

12. Das ist das Zimmer Bruders.

Üb. 5

Wer besitzt? Welcher Kasus?

Впиши присвійний артикль з правильним закінченням. Постав собі два питання: хто власник (підмет речення) і в якому відмінку стоїть іменник. Рід іменника — у дужках.

1. Anna telefoniert mit Vater (m).

2. Paul hat Schlüssel (m) zu Hause vergessen.

3. Die Kinder spielen im Garten Großeltern (Pl.).

4. Wir zeigen Gästen (Pl.) die Stadt.

5. Frau Berg sucht Brille (f).

6. Das Baby hält Teddy (m) ganz fest.

7. Ich schenke Schwester (f) ein Buch.

8. Jonas und Lea besuchen Onkel (m) in Hamburg.

9. Kommst du mit Hund (m) in den Park?

10. Leute, habt ihr Tickets (Pl.) dabei?

11. Die Lehrerin korrigiert die Tests Schüler (Pl.).

12. Mia übernachtet heute bei Cousine (f).

Üb. 6

Ihr – und meiner, meins

а) Звертання на «Ви»: впиши форму Ihr- — тут важлива велика літера. б) Присвійне слово без іменника: впиши meiner, meins, deinen… Рід іменника — у дужках або в попередньому реченні.

a) Die Höflichkeitsform

1. Frau Schulz, ist das Regenschirm (m)?

2. Herr Lang, wir haben Handy (n) im Bus gefunden.

3. Herr und Frau Roth, hier ist Schlüssel (m).

4. Der Kontrolleur (Sie): „Kann ich bitte Fahrkarte (f) sehen?“

b) Ohne Nomen

5. Ist das dein Rucksack? – Ja, das ist .

6. Ist das euer Ball? – Nein, das ist nicht .

7. Gehört dir das Handy? – Ja, das ist .

8. Mein Stift ist kaputt. Kannst du mir geben?

9. Wessen Jacke ist das? Ist das , Lena?

10. Ist das Ihr Auto, Herr Braun? – Ja, das ist .

11. Unsere Wohnung ist klein, ist groß. (ihr)

12. Wir fahren mit unserem Auto. Fahrt ihr mit ?

Üb. 7

Umformen: von … → sein, ihr

Перепиши речення повністю: заміни «von + людина» (і артикль перед іменником) присвійним артиклем з правильним закінченням. Приклад: Das ist die Tasche von Oma. → Das ist ihre Tasche.

1. Das ist das Fahrrad von Tim.

2. Ich finde die Idee von Laura super.

3. Wir besuchen die Großeltern von Max.

4. Ich spiele mit dem Hund von Anna.

5. Kennst du den Bruder von Jonas?

6. Wir helfen der Lehrerin von Emma.

7. Ich schreibe den Freunden von Lukas eine Karte.

8. Das Haus von Ben und Mia ist alt.

Üb. 8

Ein Brief an Nina

Софі пише подрузі про нову школу. Обери закінчення після кожного присвійного артикля. Знак ∅ означає, що закінчення не потрібне. Рід і число іменника — у дужках.

Neue Nachricht

An: nina.k@mail.de · Betreff: Meine neue Schule

Liebe Nina,

seit zwei Wochen gehe ich jetzt auf mein neue Schule (f). Mein Klassenlehrer (m) heißt Herr Wolf. Er ist sehr nett, und sein Unterricht (m) macht wirklich Spaß. In unser Klasse (f) sind 24 Schüler.

Neben mir sitzt Emma. Ihr Eltern (Pl.) kommen aus Italien, und in ihr Garten (m) wachsen Tomaten und Zitronen! Gestern hat sie mir ihr Lieblingsbuch (n) geliehen.

Nach der Schule fahre ich mit mein Fahrrad (n) nach Hause. Mein Schwester (f) Lisa geht auch auf diese Schule, aber in die 5b. Ihr Freundinnen (Pl.) sind ganz verrückt nach unser Hund (m) Bruno.

Und wie geht es dir und dein Familie (f)? Grüß bitte dein Bruder (m) von mir! Habt ihr schon eur Sommerferien (Pl.) geplant? Vielleicht könnt ihr uns in unser neuen Wohnung (f) besuchen. Das Zimmer mein Bruders (m) ist riesig – da ist genug Platz für alle.

Schreib mir bald!
Dein Sophie

Fertig!

Das Wichtigste

Der Anfang des Possessivartikels zeigt den Besitzer: mein, dein, sein, ihr, unser, euer, Ihr. Die Endung zeigt Kasus, Genus und Numerus des Nomens – es sind dieselben Endungen wie bei ein und kein. Bei euer fällt das e vor der Endung weg: eure, euren. Ohne Nomen sagt man meiner, meine, meins.

🇺🇦 Українською Початок присвійного артикля показує власника (я → mein-, він/воно → sein-, вона/вони → ihr-, Ви → Ihr-), а закінчення — відмінок, рід і число іменника після нього; це ті самі закінчення, що в ein і kein. У euer перед закінченням випадає e: eure, euren. Без іменника кажемо meiner (ч. р.), meine (ж. р. і множина), meins (с. р.).

Де це ще трапляється