Der Imperativ

Regel

Mit dem Imperativ sagen wir, was jemand tun soll: eine Bitte, einen Rat, eine Aufforderung oder einen Befehl. Das Verb steht ganz am Anfang. Am Ende steht meistens ein Ausrufezeichen.

Hilf mir bitte! · Kommt schnell! · Setzen Sie sich!

Es gibt drei Formen: für du, für ihr und für Sie.

🇺🇦 Українською Imperativ — це наказовий спосіб: ним просять, радять, запрошують або наказують. Як і в українській («Допоможи!», «Сідайте!»), дієслово стоїть на початку речення, а в кінці зазвичай знак оклику. Головна відмінність: в українській одна форма «-іть/-айте» годиться і для кількох людей, і для ввічливого звертання, а в німецькій це дві різні форми — ihr (кілька знайомих людей) і Sie (ввічливо до однієї чи кількох осіб). Разом із формою для du маємо три форми.

Drei Formen: du, ihr, Sie

Wen spreche ich an?	Anrede	Beispiel
eine Person (Freund, Familie, Kind)	du	Gib mir bitte den Ball!
mehrere Personen (Freunde, Klasse)	ihr	Gebt mir bitte den Ball!
eine oder mehrere Personen, höflich	Sie	Geben Sie mir bitte den Ball!

Lena, komm her! · Leute, kommt her! · Frau Weber, kommen Sie bitte herein!

In der du- und in der ihr-Form fällt das Pronomen weg. Nur in der Sie-Form bleibt „Sie“ – direkt nach dem Verb.

🇺🇦 Українською Форму обирають так само, як звертання: du — другу, братові, мамі, дитині; ihr — кільком таким людям одразу (друзям, класу); Sie — учителеві, незнайомій дорослій людині, групі дорослих, до яких звертаєтеся на «Ви». У формах для du та ihr займенник не вживається, як і в українській («Іди!», а не «Ти іди!»). А от Sie залишається обов'язково і стоїть одразу після дієслова: «Kommen Sie!», ніколи не «Sie kommen!» (це вже звичайне розповідне речення).

Höflich bitten: bitte, doch, mal

Ein Imperativ allein kann sehr direkt klingen. Mit bitte wird er freundlicher. „Bitte“ kann an verschiedenen Stellen stehen:

Bitte hilf mir! · Hilf mir bitte! · Hilf mir, bitte!

Kleine Wörter wie doch und mal machen den Imperativ lockerer oder ungeduldiger:

Wort	Wirkung	Beispiel
mal	locker, nebenbei	Zeig mal dein Foto!
doch	ermuntern oder ungeduldig	Komm doch mit! · Hör doch endlich auf!
doch mal	freundlich-drängend	Probier doch mal den Kuchen!

In vielen Situationen ist auch ein Imperativ mit „bitte“ noch zu direkt, zum Beispiel gegenüber Lehrern oder Fremden. Dann fragt man lieber mit dem Konjunktiv II:

Mach das Fenster zu! → Würdest du bitte das Fenster zumachen?

Helfen Sie mir! → Könnten Sie mir bitte helfen?

🇺🇦 Українською bitte — це «будь ласка»; стоїть на початку, одразу після дієслова або в кінці через кому. Частки mal і doch не перекладаються дослівно, це відтінок: mal ≈ «-но», «ну» («Покажи-но!»), doch — підбадьорення («Та ходи з нами!») або нетерпіння («Та припини вже!»). Найввічливіше прохання — взагалі не наказ, а запитання з würdest du / könntest du («Чи не міг би ти…?»). Детальніше — у темі про Konjunktiv II.

Die du-Form: Präsens ohne -st

Wir nehmen die du-Form im Präsens und streichen du und die Endung -st:

Infinitiv	Präsens	Imperativ
spielen	du spielst	Spiel mit uns!
trinken	du trinkst	Trink Wasser!
schreiben	du schreibst	Schreib mir!
nehmen	du nimmst	Nimm den Schirm!
helfen	du hilfst	Hilf deiner Schwester!
sprechen	du sprichst	Sprich lauter!
sehen	du siehst	Sieh mal!

Endet der Stamm auf -s, -ß oder -z, hat die du-Form nur -t. Dann fällt nur das -t weg:

du liest → Lies das! · du isst → Iss langsam! · du vergisst → Vergiss das nicht! · du tanzt → Tanz mit mir!

Der Wechsel e → i / ie bleibt im Imperativ: nimm, gib, hilf, sprich, lies, sieh, iss, vergiss.

🇺🇦 Українською Найзручніше утворювати форму для du від теперішнього часу: беремо «du spielst», прибираємо du і закінчення -st — лишається «Spiel!». Якщо в дієслові в теперішньому часі e змінюється на i чи ie (nehmen → du nimmst, lesen → du liest), ця зміна зберігається й у наказі: Nimm!, Lies! — а не «Nehm!», «Les!». Коли основа закінчується на s, ß, z, у формі du лише -t (du liest, du isst) — тоді відкидаємо тільки -t.

Starke Verben: kein Umlaut

Manche starke Verben bekommen im Präsens einen Umlaut: a → ä, au → äu. Im Imperativ fällt dieser Umlaut wieder weg:

Infinitiv	Präsens	Imperativ
fahren	du fährst	Fahr vorsichtig!
schlafen	du schläfst	Schlaf gut!
laufen	du läufst	Lauf schneller!
tragen	du trägst	Trag die Tasche!
waschen	du wäschst	Wasch dir die Hände!
anfangen	du fängst an	Fang schon mal an!

e → i bleibt (nimm!), aber ä → a: der Umlaut verschwindet (fahr!).

🇺🇦 Українською Тут легко помилитися, бо правило «беремо форму du» має виняток: умлаут у наказовому способі зникає. «Du fährst», але «Fahr!»; «du läufst», але «Lauf!». Порівняй з попереднім блоком: заміна e → i зберігається, а заміна a → ä — ні. Простіше запам'ятати так: у наказі голосна така сама, як в інфінітиві, крім дієслів з e → i.

haben, sein, werden

Die Hilfsverben haben eigene Formen. Besonders wichtig ist sein:

Infinitiv	du	ihr	Sie
haben	Hab Geduld!	Habt Geduld!	Haben Sie Geduld!
sein	Sei leise!	Seid leise!	Seien Sie leise!
werden	Werd bald gesund!	Werdet bald gesund!	Werden Sie bald gesund!

Man hört auch: Habe keine Angst! · Werde bald gesund!

sein: Sei! – Seid! – Seien Sie! (nicht: „Bist!“, „Sind Sie!“)

🇺🇦 Українською Ці три дієслова треба просто вивчити. Найчастіше помиляються з sein: наказ для du — Sei! («Будь!»), для ihr — Seid! (пишеться з d, не плутай з «seit» — «з/відтоді»), для Sie — Seien Sie!, а не «Sind Sie», бо «Sind Sie…?» — це вже запитання «Ви…?». Для haben і werden поряд із короткою формою (Hab!, Werd!) можлива й форма з -e (Habe!, Werde!).

Die ihr-Form

Die ihr-Form ist genau wie das Präsens mit ihr – nur ohne das Pronomen:

Präsens	Imperativ
ihr spielt	Spielt draußen!
ihr nehmt	Nehmt eure Jacken mit!
ihr fahrt	Fahrt mit dem Bus!
ihr wartet	Wartet auf mich!
ihr esst	Esst euer Gemüse!

ihr-Form = Präsens ohne „ihr“: ihr kommt → Kommt!

🇺🇦 Українською Це найпростіша форма: беремо дієслово з ihr у теперішньому часі й просто відкидаємо займенник. Жодних змін голосних тут немає, бо в дієсловах з e → i та a → ä форма ihr і так звичайна: ihr nehmt, ihr fahrt. Уживаємо, коли звертаємося до кількох людей, з якими на «ти».

Die Sie-Form

Die Sie-Form ist wie das Präsens mit Sie (= sie im Plural). Aber: Sie steht nach dem Verb.

Präsens	Imperativ
Sie kommen	Kommen Sie bitte herein!
Sie nehmen	Nehmen Sie Platz!
Sie fahren	Fahren Sie geradeaus!
Sie sind	Seien Sie vorsichtig!

Die Form ist dieselbe für eine Person und für mehrere Personen: Herr Lang, warten Sie! · Liebe Gäste, warten Sie!

Verb + Sie: Kommen Sie! Einzige Ausnahme bei sein: Seien Sie!

🇺🇦 Українською Ввічлива форма збігається з теперішнім часом для Sie, тільки порядок слів інший: спочатку дієслово, потім Sie. Вона однакова і для однієї людини, і для групи — як українське ввічливе «Проходьте, будь ласка!». Від речення-запитання «Kommen Sie?» наказ відрізняє інтонація і знак оклику. До речі, так само будують пропозицію «зробімо»: Gehen wir! — «Ходімо!», Fangen wir an! — «Почнімо!».

Die Endung -e: warte!, öffne!

Früher hatte die du-Form oft ein -e am Ende (Komme! Sage!). Heute klingt das altmodisch, man sagt: Komm! Sag! Aber manche Verben brauchen das -e immer noch, sonst kann man sie schlecht aussprechen:

Stamm endet auf …	Präsens	Imperativ
-d, -t	du findest, du wartest, du antwortest	Finde! Warte! Antworte!
Konsonant + m / n	du öffnest, du rechnest, du atmest	Öffne! Rechne! Atme tief!
-ig	du entschuldigst, du beruhigst dich	Entschuldige! Beruhige dich!

Verben mit e → i bekommen nie ein -e: Lies! (nicht: „Liese!“), Hilf!, Nimm!

🇺🇦 Українською Закінчення -e у формі du колись було звичайним, тепер його майже не вживають: кажуть «Komm!», а не «Komme!». Але якщо основа закінчується на -d/-t, на приголосний + m/n (öffn-, rechn-, zeichn-, atm-) або на -ig, без -e слово не вимовиш — тому пишемо Warte!, Öffne!, Entschuldige!. Це те саме «допоміжне e», яке ці дієслова мають і в теперішньому часі (du wartest, du öffnest). Дієслова з e → i ніколи не отримують -e: Lies!, Hilf!.

Verben auf -eln und -ern

Bei Verben auf -eln fällt das e vor dem l meistens weg, und am Ende kommt ein -e:

Infinitiv	Präsens	Imperativ
lächeln	du lächelst	Lächle für das Foto!
sammeln	du sammelst	Sammle die Hefte ein!
klingeln	du klingelst	Klingle zweimal!
basteln	du bastelst	Bastle eine Karte!

Verben auf -ern behalten meistens alles und bekommen ein -e:

ändern → Ändere den Satz! · wandern → Wandere nicht allein! · sich erinnern → Erinnere dich!

-eln: lächeln → Lächle! · -ern: ändern → Ändere!

🇺🇦 Українською У дієсловах на -eln ненаголошене e перед l випадає, а в кінці з'являється -e: lächeln → Lächle! («Усміхнись!»), sammeln → Sammle!. Можливі також повні форми «Lächele!», «Sammele!», але коротші звучать природніше. Дієслова на -ern зазвичай зберігають усю основу: Ändere!, Wandere! (у розмові трапляється й «Ändre!»). У формах для ihr і Sie нічого особливого немає: Lächelt! Lächeln Sie!

Trennbare und reflexive Verben, nicht

Das Verb steht auf Position 1. Ein trennbares Präfix steht am Satzende – wie im Präsens:

Mach bitte das Licht aus! · Ruft mich heute Abend an! · Steigen Sie hier ein!

Bei reflexiven Verben steht das Reflexivpronomen direkt nach dem Verb, in der Sie-Form nach „Sie“:

du	ihr	Sie
Beeil dich!	Beeilt euch!	Beeilen Sie sich!
Setz dich!	Setzt euch!	Setzen Sie sich!
Zieh dir die Jacke an!	Zieht euch die Jacken an!	Ziehen Sie sich die Jacke an!

Die Verneinung nicht steht meistens am Ende oder vor dem Präfix bzw. dem Wort, das verneint wird:

Vergiss dein Heft nicht! · Mach die Tür nicht auf! · Kommt nicht zu spät!

🇺🇦 Українською Наказ будується як запитання без питального слова: дієслово на першому місці, решта — як завжди. Відокремлюваний префікс іде в кінець: «Mach das Licht aus!» («Вимкни світло!»). Зворотний займенник (українське «-ся») ставимо одразу після дієслова: «Beeil dich!» — «Поспішай!», «Beeilt euch!» — «Поспішайте!», а у ввічливій формі — після Sie: «Beeilen Sie sich!». Заперечення nicht — ближче до кінця, перед префіксом.

Aufforderung ohne Imperativ: Infinitiv und Partizip

Auf Schildern, in Anleitungen und bei Durchsagen steht oft der Infinitiv statt des Imperativs. Er steht am Ende und richtet sich an alle:

Bitte nicht rauchen! · Bitte anschnallen! · Einsteigen, bitte! · Die Kartoffeln 20 Minuten kochen.

Sehr kurze, strenge Aufforderungen, die sofort passieren sollen, bildet man manchmal mit dem Partizip Perfekt:

Aufgepasst! · Hergehört! · Stillgestanden!

🇺🇦 Українською На табличках, в оголошеннях, рецептах та інструкціях німці часто пишуть не наказ, а інфінітив: «Bitte nicht rauchen!» — «Не палити!», «Bitte anschnallen!» — «Пристебніться!». Це дуже схоже на українські написи «Не палити!», «Не зачиняти!». Інфінітив ставиться в кінці, а заперечення й інші слова — перед ним. Форми з Partizip Perfekt («Aufgepasst!» — «Увага!», «Hergehört!» — «Слухайте всі!») звучать різко, як команда — їх треба впізнавати, але самим уживати обережно.

Üb. 1

Welche Form ist richtig?

Обери правильний варіант. Зараховується перша спроба.

Üb. 2

Finde den Imperativ

У текстах виділено всі дієслова. Натисни лише ті, що стоять у наказовому способі (Imperativ), і перевір.

Zettel auf dem Küchentisch

Hallo Tim,
ich komme heute erst um sieben. Mach bitte zuerst deine Hausaufgaben und räum danach dein Zimmer auf. Oma ruft vielleicht an. Sag ihr, dass alles in Ordnung ist. Lina schläft schon um acht, also lies ihr vorher bitte eine Geschichte vor. Im Kühlschrank steht Pizza. Iss nicht die ganze Pizza allein! Und vergiss den Hund nicht: Bello muss noch raus. Geh mit ihm eine Runde um den Block. Ich habe dich lieb!
Mama

Brief von der Schule

Liebe Schülerinnen und Schüler der 8b, bringt morgen bitte eure Sportsachen mit. Wir treffen uns um acht vor der Halle. Seid bitte pünktlich! Wer krank ist, ruft bitte im Sekretariat an.

Liebe Eltern, unterschreiben Sie bitte diesen Zettel und geben Sie ihn Ihrem Kind mit. Schreiben Sie uns, wenn Sie Fragen haben.

Üb. 3

du, ihr oder Sie?

До кого звертаються? Розклади накази по кошиках: одна людина на «ти» (du), кілька людей на «ти» (ihr) чи ввічливо (Sie).

Üb. 4

Wähle die richtige Form

Подивись, до кого звертаються, і обери правильну форму дієслова.

1) Anna, bitte das Fenster zu!

2) Kinder, nicht so laut!

3) Herr Braun, Sie bitte Platz!

4) Max, mir mal dein Heft!

5) Leute, euch! Der Bus fährt gleich.

6) Lena, nicht so schnell!

7) Tim, bitte die Hefte ein!

8) Frau Koch, Sie bitte nicht böse!

9) Ben, auf mich!

10) Sofia, das Buch bis Freitag!

11) Mia und Jonas, eure Jacken an!

12) Oma, keine Angst, ich bin gleich da!

13) Jan, bitte die Tür!

14) Liebe Gäste, Sie sich wie zu Hause!

Üb. 5

Die du-Form

Утвори наказ для du з поданої форми теперішнього часу. Пам'ятай: e → i зберігається, умлаут зникає. Знак оклику можна не ставити.

Infinitiv	Präsens	Imperativ (du)
fragen	du fragst
trinken	du trinkst
kommen	du kommst
nehmen	du nimmst
geben	du gibst
helfen	du hilfst
sprechen	du sprichst
lesen	du liest
essen	du isst
vergessen	du vergisst
fahren	du fährst
schlafen	du schläfst
laufen	du läufst
tragen	du trägst
haben	du hast
sein	du bist
werden	du wirst

Üb. 6

Von du zu ihr und Sie

Запиши ті самі накази для ihr і для Sie. У формі Sie не забудь сам займенник: «Kommen Sie».

du	ihr	Sie
Komm!
Nimm!
Hilf!
Lies!
Iss!
Fahr!
Warte!
Sei!
Hab!
Öffne!
Lächle!

Üb. 7

Mit oder ohne -e?

Впиши наказ для du від дієслова в дужках. Подумай, чи потрібне закінчення -e. Обережно: серед них є й дієслова, яким -e не потрібне.

1) (warten) bitte kurz, ich komme gleich!

2) (antworten) mir bitte schnell!

3) (finden) den Fehler im Satz!

4) (öffnen) bitte das Fenster, hier ist es so warm!

5) (rechnen) die Aufgabe noch einmal!

6) (zeichnen) ein Bild für Oma!

7) (sich entschuldigen) dich bei deiner Schwester!

8) (sich beruhigen) dich, es ist nicht so schlimm!

9) (klingeln) zweimal, wenn du da bist!

10) (sammeln) im Park schöne Blätter!

11) (wechseln) bitte das Thema!

12) (ändern) den Text noch ein bisschen!

13) (vorlesen) den Text laut vor!

14) (helfen) deinem kleinen Bruder!

15) (reden) lauter, wir hören dich nicht!

Üb. 8

Bilde Aufforderungen

Склади наказ або прохання: натискай слова по черзі; натиснеш на вже поставлене — воно повернеться назад. Стеж, де стоїть префікс, зворотний займенник і Sie.

Üb. 9

Was sagt man?

Перетвори речення з «soll / sollen» на наказ — так, як людині скажуть прямо. Слово bitte не додавай; займенники заміни (sein → dein, ihre → eure / Ihren тощо).

Die Mutter sagt zu Tim (du):

1) Tim soll sein Zimmer aufräumen.

2) Tim soll den Müll rausbringen.

3) Tim soll nicht so viel fernsehen.

4) Tim soll sich die Hände waschen.

Die Lehrerin sagt zur Klasse (ihr):

5) Die Schüler sollen ihre Bücher öffnen.

6) Die Schüler sollen leise sein.

7) Die Schüler sollen den Text lesen.

8) Die Schüler sollen sich hinsetzen.

Im Reisebüro sagt man zu den Kunden (Sie):

9) Frau Schulz soll langsamer sprechen.

10) Herr Lang soll nicht nervös sein.

11) Frau Schulz soll ihren Namen hier aufschreiben.

12) Herr Lang soll sich keine Sorgen machen.

Fertig!

Das Wichtigste

Der Imperativ hat drei Formen: Komm! (du) – Kommt! (ihr) – Kommen Sie! (Sie). Die du-Form ist das Präsens ohne -st: e → i bleibt (nimm!), der Umlaut fällt weg (fahr!). Verben auf -d, -t, -ig und -eln bekommen ein -e: warte!, lächle! Das Verb steht vorn, das trennbare Präfix am Ende: Mach die Tür zu!

🇺🇦 Українською Наказовий спосіб має три форми: для du, для ihr і ввічливу для Sie (Sie стоїть після дієслова; у sein — «Seien Sie!»). Форма du — це теперішній час без -st і без займенника; заміна e → i зберігається, умлаут зникає. Після -d/-t, приголосного + m/n, -ig і в дієсловах на -eln додаємо -e. Дієслово — на початку, префікс — у кінці. Щоб звучати ввічливіше, додай bitte або спитай «Würdest du…? / Könnten Sie…?». На табличках часто пишуть інфінітив: «Bitte nicht rauchen!».

Де це ще трапляється